Originally written in English. Translated by Mightydespair.
Я фанат розділу “Slowly Stories”. Я люблю читати про досвід кожного, хто користується цим чудовим додатком. Тому, я помітив, що деякі історії мають дещо спільне, як-от обмін листами з людиною, яка раптово зникає.
Я – саме така людина.
Не всі, хто так раптово зникає, роблять це з тих самих причин, що і я, але я хочу розповісти вам свою історію.
Я знайшов Slowly у травні 2021 року, через кілька місяців після переїзду в інше місто.
Я досі не знаю чому, але соціальні мережі почали викликати у мене глибоке почуття огиди, і тому одномоментні переписки з друзями мене лише пригнічували.
Я перестав їм писати, тож, як я і очікував, вони про мене забули. Мені було сумно, я був вільним, але й самотнім.
Я вирішив скористатися Slowly, шукаючи нового досвіду та хорошого друга. Тоді я знайшов свого Янгола – прекрасну дівчину з Туреччини.
В мене не було друзів і я не зміг прижитися в новому оточенні через карантин і онлайн-заняття, тож вона була моєю єдиною компанією і беззастережною подругою у моменти депресії.
Ми розповіли один одному багато речей, вона ділилася зі мною історіями про свої подорожі та свою сім’ю – все це було доволі кумедно! Вона надсилала мені фотографії своїх подорожей, а я надсилав їй свої малюнки, над якими вона сміялася, але в решті-решт берегла, так ніби то було щось цінне.
Люди унікальні, і, яким би дивним це не здавалося, вони з’являються саме тоді коли й треба з’явитися. Я вдячний долі за те, що саме вона отримала мого листа через auto-match.
На жаль, я перестав відповідати на її листи навіть не попрощавшись належним чином, тільки пообіцявши, що одного разу повернуся як стану покращеною версію себе самого, і, можливо, продовжу надсилати листи, або залишуся з приємними спогадами про друзів по переписці, які підтримували один одного на різних куточках планети, за тисячі миль один від одного.
У моєму випадку саме невпевненість, депресія, сімейні проблеми та невелика нестача часу призвели до того, що я став тією людиною, яка перестала відповідати на листи. Зараз мені краще, і це завдяки тим людям, з якими мені пощастило бути друзями, які присвятили короткий момент свого життя, щоб прочитати про мої проблеми.
Якщо у вас є такий друг, будь ласка, не припиняйте надсилати йому листи. Вони можуть переживати непрості часи і відчувати, що не мають ні від кого підтримки. Вони також можуть скрасити день «загубленій людині». (Так я люблю називати себе, бо вважаю себе такою людиною).
Я – загублена людина, і я сподіваюся допомогти іншим, таким як і я.
«Slowly» справило великий вплив на моє життя. Я зустрів свого Янгола та кількох інших людей. Усі вони залишаться прекрасним спогадом, ще одним доказом того, що листи, листи можуть врятувати чиєсь життя.
Останнім часом я думаю, чи не почати мені надіслати випадкові листи. В такому листі були б слова підбадьорення, пісня, яку я рекомендував би послухати, і на звершення – невеличке прощання. Щось на кшталт: «Не відповідайте на цей лист, я просто мандрівник, який сподівається скрасити ваш день, привнісши в нього трішки світла».
Хто знає, можливо колись, ви теж отримаєте від мене листа, листа загубленої людини, яка хоче скрасити момент вашого життя. І все це – через лист. Ви можете знайти свого Янгола! Люди прийдуть в потрібний час! Це чудово!
