The first letter I’d ever sent was the very first letter she had ever read. Coincidental?

I had not, up to that point, received such a unique piece of correspondence, and it sure made its mark on my personal experience.

Моя історія зі Slowly - це не історія кохання, принаймні не в прямому значенні цього слова. Це більше історія про пізнання себе.

I've experienced the most tiring struggle to socialize. The era of the internet doesn't guarantee interconnections, especially in most social media I use.

I can’t tell why this word “hopeless romantic” can give me such a strong feeling that even kept me awaking during the nights...

її «магічна сила» створювати значущі та тривалі зв’язки залежить від нашої взаємної готовності відкрито ділитися та спілкуватися один з одним, а також нашої взаємної готовності поважати і цінувати унікальність один одного.

I am convinced that letters can have a very special magic for people.

I've always loved talking and finding out new things. Once I click with a certain person, the conversation will go on and on.

Slowly became that channel we needed to unfurl our deepest thoughts and emotions. And it worked like a charm for us.

Finding warm and nice penpals might be a bit challenging for every one writes in their own unique way.

Nothing is off the limits with Slowly. There is a plethora of topics I can discuss here without people judging me.

Mi sorpresa fue cuando en enero de 2020 justo un año después de su primera carta, el mismo día justo un año después, me llegó una carta de este chico.