Originally written in English. Translated by Sofiia15.
У червні 2019 року вона завантажила Slowly, щоб познайомитися з людьми з інших країн і покращити свої знання англійської.
26 червня 2019 р., 10:59.
Вона надіслала свій перший лист індійському хлопчику за допомогою автоматичного підбору. І дивним чином потрапила в точку з першим листом, тому що той, кому вона його відправила, виявився тим самим.
27 червня 2019 р., 09:29
Отримав листа з Польщі. І він подумав: «Можливо, мені варто їй відповісти». Це був її перший лист на «ПОВІЛЬНО» і, мабуть, його десятий чи близько того. Тоді він просто шукав друзів, з якими можна було б спілкуватися, і отримав щось, що було просто неочікуваним для нього, просто як мрія.
Вона досі пам’ятає його перший лист. Це відрізнялося від листів, які інші люди надсилали їй пізніше. Він писав про дощ, музику, грозу. Малі і великі речі водночас, які були для нього дуже важливі. І раптом вони стали для неї дуже важливими. Вони говорили про їжу, музику та інші види мистецтва та культури та багато іншого, про що вони зараз навіть свідомо не пам’ятають. Він розповів їй усе про свою депресію та своє жахливе горе, тому що він був дурнем, а вона була поруч із ним, підтримуючи його. Він мав бажання бути абсолютно чесним з нею, і він зізнався у своїй неправоті. Вона не схвалювала цього, але, як не дивно, він почувався дуже задоволеним і спокійним, і, звичайно, вона пробачила йому.
Тоді одного чудового дня вона захотіла послухати його музику. Ось і все, він дав їй свій ідентифікатор електронної пошти, і вона надіслала йому електронний лист, а він у відповідь надіслав два кліпи. Він дуже нервував через те, як вона відреагує на його огидний спів надламаним, високим голосом. Але вона любила це! І вона хотіла більше, а він із задоволенням погодився.
Лише за місяць вони обмінялися приблизно 80 листами, на кожного з яких чекали болісних 19 годин.
Прийшов час (так, буквально за місяць вони відчули, що знають один одного з дитинства, бо були такі схожі. Вони навіть називали одне одного «загубленими близнюками»), коли він спробував уявити, як вона виглядає в реальному житті. дивлячись на її ПОВІЛЬНИЙ аватар. Він відчував непереборну потребу побачити її.
Раніше вони чекали сповіщення, кажучи «він/вона надіслав листа ПОВІЛЬНО», кожну мить дня. Це сповіщення зробило його щасливим як ніщо інше в його похмурі дні, навіть якщо це означало 19 болісно приємних годин очікування. А для неї очікування його листів 19 годин було просто так хвилююче, але іноді навіть нестерпно, тому що в неї були непосиди.
Він використав щоб встановити таймер, кожного разу, коли вона надсилала йому листа, “19 годин… це означає 03:27 вночі”. Він намагався не спати багато ночей і читав її листи, як тільки вони прибув, але більшість ночей він засинав. Але це завжди радувало його як п’ятірку і змусила його посміхнутися, коли він побачив її лист, першим ділом вранці.
15 липня 2019 р., 14:40.
Електронні листи…
Вона: І я б хотіла, щоб ви надсилали мені повідомлення на Facebook замість пошти, тому що, як бачите, я не часто цим користуюся. Ви згодні з цим?
Він: Так, я більш ніж добре ставлюся до Facebook. Здається, я надіслав вам посилання. на мій профіль Facebook в одному з моїх листів. Ось воно…
А потім…
16 серпня 2019 року, 20:04.
Тепер вони весь час спілкуються один з одним у Facebook, з найменшими паузами, поки сплять. Він думає про неї, коли прокидається вранці, і до сну вночі, як і вона.
Вони ніколи не збиралися писати повідомлення у Facebook, але не могли втриматися від цього. Незважаючи на різні часові пояси, вони весь час пишуть повідомлення, іноді навіть вночі чи на світанку.
Вони діляться своїми думками та культурою. Він показав їй прекрасну індійську музику, в яку вона закохалася. Вона по черзі знайомила його з польською їжею. Він любить надсилати їй фотографії хмар (щоразу з того самого вікна), квітів і свого саду. Він також любить співати для неї, надсилати їй пісні та ділитися музикою з усього світу та всіма дрібницями, які він знає. Вона б ніколи не подумала, що зможе познайомитися з таким, як він, через Інтернет. Вона відчуває, що вони споріднені душі, тому що вони годинами безперервно пишуть смс про, здавалося б, нудні речі, такі як мариновані огірки, собаки, соціальні проблеми чи будь-які інші дурниці. По суті, вони пара диваків, залежних один від одного, як наркотики.
Вони не відмовилися від обміну листами на SLOWLY навіть після того, як запустили обмін миттєвими повідомленнями, тому що це все ще так само захоплююче, як і перші листи, і завдяки SLOWLY вони познайомилися. У своїх пізніших листах на Slowly вони створили свій власний світ 1750-х років, позбавлений телефонів, фотоапаратів і навіть телеграфів, де він — хлопець-фермер, який володіє фермою та биком, вирощує рис, пасе курей, любить мокнути в дощ і прогулянка в місячному світлі. А ще вона — міська жінка, має зразкові навички вишивання та захоплюючий прихований талант у малюванні, і він вірить, що її вміння одного разу зробить її успішною. І вони досі обмінюються листами, бо це для них дуже святе, і так вони познайомилися. Так, вони однаково божевільні та дивні.
Їх розділяє понад 6600 приголомшливих кілометрів, 19 болісно довгих годин очікування на SLOWLY та 3 з половиною години незручної різниці в часі. Якщо говорити практично, то безбожна відстань і 10 або близько того країн сидять між ними. Але, як ми вже говорили раніше… вони настільки особливі один для одного, що не можуть перестати говорити, незважаючи на відстань. Тепер мовний бар’єр? Його рідною мовою є бенгальська, а її рідною мовою є польська, і вони навіть трохи не знають рідної мови іншого. Так що?
У сучасному світі ніхто не чекає 19 годин на одне повідомлення. “Це не 50-ті, спробуйте обмін миттєвими повідомленнями”, – кажуть вони.
Але якась мудра стара жінка (вона все щежива) розповідала про людей, які розносили листи. Вона розповідала, що люди, які розносили листи, були «носіями багатьох народжень, смертей і воєн».
І казки були правдою. Бо ПОВІЛЬНО народилася їхня дружба і щось більше. І народили обіцянку, що зустрінуться, скоро, дуже скоро.
Відстань між нами понад 6000 кілометрів, але ми сподіваємося, що одного разу скоро зустрінемося. Висловлюємо подяку Slowly. Ніхто з нас не думав, що хтось із нас таким чином зв’яжеться з кимось, хто живе так далеко. Воно поєднало не лише нас, а й наші життя та серця.
З повагою,
klaudia 18 & Авік17
Примітки перекладачки
Я закохалася у цю історію тому і вирішила її перекласти
